Як на Сході , так і на Заході "его", або "я", вважається центральним організуючим принципом наших відносин зі світом. У багатьох течіях західної психології страждання розглядається як результат порушення формування его, а моделлю здоров'я виступає його система, що справно функціонує.
Буддійська психологія йде далі і описує процес, в якому его само по собі є причиною страждання тому, що заповнює весь наш простір і відволікає нашу увагу від глибинного безумовного відчуття самих себе . реальності, від стану нашого ядра, яке вже інтегроване та вільне.
та розуміння особистісних кордонів. Але его конструкція людської свідомості . вдатися до термінології буддизму, то нам властиво вірити в бажання і конфлікти, що стосуються цього сприйнятого "світу", ототожнюватися з ними, реагувати виходячи з цього, і все перераховане спричиняє невротизований розум і втрати нами почуття благополуччя . частина універсального умови людського буття, але особисте страждання не приходить із зовнішнього світу, а є відображенням нашого ставлення до нього . способам взаємодії зі світом.
відчуття власного "Я" - всього лише безперервний рух ментальних, емоційних і фізичних процесів . набагато більш повному і взаємопов'язаному свідомості . Це відчуття є глибоко інтегративним і зцілюючим . я-процесу" ми можемо тільки через його співчутливе та терпиме дослідження.
Процес зміни:
Модель ядерного процесу передбачає, що всім нам від народження властивий вихідний рух до істино-прихований рух усвідомлення, який за своєю природою є зцілюючим і трансформуючим, але який може виявитися заблокованим, замкненим або "скованим" нашою прихильністю або ототожненням себе з аспектами процесу як з чимось непорушним або "реальним" ("Я злий", або "Я поганий"). У психотерапії
ядерного процесу ми намагаємося змінити наше переживання, але вивчаємо своє ставлення до цього переживання . відчувається як рух, тим меншим стає значення його окремих проявів, а тому зменшується кількість оціночних суджень, придушення і конфліктів . в інших шарах зберігається свідомість чогось прихованого, що лежить під усім цим і дає відчуття вільного простору.
Справжнє зцілення можливе лише в тій мірі, в якій ми можемо обходитися без судження про наше безпосереднє переживання . є, і не намагаюся зрозуміти її, чи змінити її, чи приховувати.
Якщо наближається туга, я не поспішаю шукати об'єкт чи причину, але живу з цим почуттям, дозволяючи йому бути і заповнювати мене настільки, скільки я зможу витримати в даний момент, а не пригнічувати його або відволікатися від нього, зміщуючись у реакцію чи діяння. Залишаючись з ним, я міг би помітити інші верстви-можливо, що лежать глибше: гнів чи страх. Можливо, воно здасться мені знайомим, і я вловлю луну якоїсь ситуації, в якій я опинився у певний момент свого життя. Я можу возз'єднатися з тим давнім болем та її вантажем; я дізнаюся, як вчинив з нею тоді і як я дотримуюся того ж таки патерна зараз, у своєму тілі, в моїх судженнях, у тому, що я не дозволяю собі відчути.
Присутність у моєму переживанні і повне дозволу йому надають трансформуючий вплив . Найважливішою частиною роботи є усвідомлення того, як я утримую себе від повноцінної присутності тут зараз, як я закриваюся. Це означає, що вона починається з моїх відчуттів і реакцій прямо зараз і з розвитку здатності залишатися з такими речами, які вони є, з відчуттям енергетичного навантаження, яке виявилося прив'язаним до тих приватних форм, а також того, як я їх дотримуюся, - розвитку через все це розуміння способу, яким я творю своє власне буття у світі.
Це може бути болючим і важким, оскільки вимагає також позбавлення звичних компенсаторних механізмів і мого розуміння себе, на побудову якого я витратив життя. Цей образ себе, навіть якщо він включає багато негативних суджень про себе або оточуючих або сповнений болем, був побудований конкретним шляхом з добрих спонукань. Він представляє спосіб, яким я вижив у світі, що не давав мені всього, чого я потребував, або сприймався загрозливим для життя або небезпечним. Але часто досягалося рахунок певного усунення і обмеження, відокремлення від мого глибинного почуття себе. Цей процес може зробити доступним усвідомлення ядра, що відкриває шлях ясності, інсайту і любові . возз'єднатися із забутим почуттям благополуччя. Як тільки вивільняються закріплені патерни, моє переживання себе стає інтегрованим, вільним у своїй динаміці і цілісним і відзначається велика узгодженість моїх переконань, думок, почуттів та фізичного процесу . У цьому випадку можливий розвиток більш глибокого розуміння істини. Звідси я можу з більшою свободою та творчістю увійти в життя і залишатися у згоді з справжньою відкритістю.