Жодна з теоретичних орієнтацій чи шкіл психологічного консультування не відбиває всі можливі ситуації взаємодії консультанта та клієнта. Тому розглянемо найзагальнішу модель структури консультативного процесу, звану еклектичною (В. Є. Gilland та співробітники; 1989). Ця системна модель, що охоплює шість тісно пов'язаних між собою стадій, відбиває універсальні риси психологічного консультування чи психотерапії будь-якої орієнтації.
- Дослідження проблем . На цій стадії консультант встановлює контакт ( raport ) з клієнтом і досягає взаємної довіри: необхідно уважно вислухати клієнта, який говорить про свої труднощі, і виявити максимальну щирість, емпатію , турботу, не вдаючись до оцінок та маніпулювання. Слід заохочувати клієнта до поглибленого розгляду проблем і фіксувати його почуття, зміст висловлювань, невербальне поведінка.
- Двовимірне визначення проблем . На цій стадії консультант прагне точно охарактеризувати проблеми клієнта, встановлюючи як емоційні, і когнітивні їх аспекти. Уточнення проблем ведеться доти, доки клієнт та консультант не досягнуть однакового розуміння; проблеми визначаються конкретними поняттями. Точне визначення проблем дозволяє зрозуміти їх причини, інколи ж вказує і способи вирішення. Якщо щодо проблем виникають труднощі, неясності, треба повернутися до стадії дослідження.
- Ідентифікація альтернатив . На цій стадії з'ясовуються та відкрито обговорюються можливі альтернативи вирішення проблем. Користуючись відкритими питаннями, консультант спонукає клієнта назвати всі можливі варіанти, які вважає придатними та реальними, допомагає висунути додаткові альтернативи, проте не нав'язує своїх рішень. Під час розмови можна скласти список варіантів, щоб їх було легше порівнювати. Слід знайти такі альтернативи вирішення проблем, які клієнт міг би використати безпосередньо.
- Планування . У цій стадії здійснюється критична оцінка обраних альтернатив рішення. Консультант допомагає клієнту розібратися, які альтернативи підходять і є реалістичними з погляду попереднього досвіду та готовності змінитися. Складання плану реалістичного вирішення проблем має також допомогти клієнту зрозуміти, що не всі проблеми можна вирішити. Деякі проблеми вимагають надто багато часу; інші можуть бути вирішені лише частково за допомогою зменшення їх деструктивної, дезорганізуючої поведінки впливу. У плані вирішення проблем слід передбачити, якими засобами та способами клієнт перевірить реалістичність обраного рішення (рольові ігри, "репетиція" дій та ін.).
- Діяльність . На цій стадії відбувається послідовна реалізація плану вирішення проблем. Консультант допомагає клієнту будувати діяльність з урахуванням обставин, часу, емоційних витрат, а також розуміння можливості невдачі в досягненні цілей. Клієнт повинен засвоїти, що часткова невдача ще не катастрофа і слід продовжувати реалізовувати план вирішення проблеми, пов'язуючи всі дії з кінцевою метою.
- Оцінка та зворотний зв'язок . На цій стадії клієнт разом із консультантом оцінює рівень досягнення мети (ступінь вирішення проблеми) та узагальнює досягнуті результати. У разі потреби можливе уточнення плану рішення. У разі виникнення нових або глибоко прихованих проблем необхідне повернення до попередніх стадій.
Ця модель, що відбиває консультативний процес, допомагає лише краще зрозуміти, як відбувається конкретне консультування. Реальний процес консультування значно ширший і нерідко не підпорядковується цьому алгоритму. Виділення стадій умовно, оскільки у практичній роботі одні стадії замикаються коїться з іншими, та його взаємозалежність складніше, ніж у представленій схемі.
Тут слід ще раз підкреслити те, що згадувалося вище, — у процесі консультування важливі й не так схеми (хоча загальне уявлення та розуміння ходу консультування обов'язкові), скільки професійна і людська компетенція консультанта. Її складають багато елементів, про які піде нижче. Перерахуємо загальні правила та установки консультанта, що структурують процес консультування та роблять його ефективним:
- Не буває двох однакових клієнтів та ситуацій консультування. Людські проблеми лише ззовні можуть здаватися схожими, проте оскільки вони виникають, розвиваються, існують у контексті унікальних людських життів, то й самі проблеми насправді є унікальними. Тому кожна консультативна взаємодія унікальна та неповторна.
- У процесі консультування клієнт та консультант постійно змінюються відповідно до їх відносин; у психологічному консультуванні немає статичних ситуацій.
- Найкращим експертом власних проблем є клієнт, тому при консультуванні слід допомогти йому взяти на себе відповідальність за вирішення його проблем. Бачення власних проблем клієнтом не менше, а можливо, і важливіше, ніж уявлення про них консультанта.
- У процесі консультування почуття безпеки клієнта важливіше, ніж вимоги консультанта. Таким чином, у консультуванні недоречно досягати мети за будь-яку ціну, не звертаючи уваги на емоційний стан клієнта.
- Прагнучи допомогти клієнту, консультант зобов'язаний "підключити" всі свої професійні та особистісні можливості, однак у кожному конкретному випадку він не повинен забувати, що він лише людина і тому не здатний повністю відповідати за іншу людину, за її життя та труднощі.
- Не слід очікувати безпосереднього ефекту від кожної окремо взятої консультативної зустрічі — вирішення проблем, а також успіх консультування не схожі на пряму, що рівномірно піднімається вгору; це процес, у якому помітні поліпшення змінюються погіршеннями, оскільки самозміна вимагає багатьох зусиль і ризику, які завжди і відразу завершуються успіхом.
- Компетентний консультант знає рівень своєї професійної кваліфікації та власні недоліки, він відповідальний за дотримання правил етики та роботу на благо клієнтів.
- Для позначення та концептуалізації кожної проблеми можуть бути використані різні теоретичні підходи, але немає та не може бути найкращого теоретичного підходу.
- Деякі проблеми - це сутнісні людські дилеми і в принципі нерозв'язні (наприклад, проблема екзистенційної провини). У таких випадках консультант повинен допомогти клієнту зрозуміти неминучість ситуації та змиритися з нею.
- Ефективне консультування – це процес, який виконується разом із клієнтом, але не замість клієнта.
